Мені 42 роки, маю дружину і двох дітей. Сину 20 років, доньці – 17. Зараз живемо в Миколаєві, тому що коли підірвали Каховську ГЕС, нас затопило. Я не працюю, не бачу на праве око. Тільки дружина працює, діти - студенти. 

В окупації я не був, тож з гуманітарною катастрофою не стикався. А коли нас затопило, то волонтери привозили і воду, і харчування.

Мене шокувало все. Зруйноване наше житло, жити немає де. От це шок. В окупації дім вистояв, а потім затопило. 

Проблеми в тому, що жити нормально не можемо, не можемо працювати.

Що далі буде - навіть не знаю. Збираємося повертатися в Снігурівський район. Думаю, що після закінчення війни все налагодиться.