Самотність — більше, ніж просто емоція. Це стан, що впливає на психіку, фізичне здоров’я та навіть тривалість життя. Відчуття «я нікому не потрібна» здатне зруйнувати самооцінку, спровокувати апатію і втрату сенсу існування. Та важливо розуміти, що так думаєте не тільки ви. Багато людей проходять через подібний етап, і це не означає, що з вами щось не так. Головне — зрозуміти причини цього стану і знайти вихід.
Людина є соціальною істотою, і її потреба в любові, підтримці та прийнятті закладена природою. Але іноді з’являється відчуття, що вас ніхто не чекає, не цінує і не любить. Це може бути наслідком дитячих травм, коли в сім’ї не вистачало уваги чи батьки критикували більше, ніж підтримували. Або ж результатом емоційного виснаження після розриву стосунків, зміни місця проживання, втрати близької людини.
Важливу роль відіграє і суспільство. Соціальні мережі створюють ілюзію, що всі навколо щасливі та успішні, тоді як ви залишаєтесь на самоті. Психологиня Фонду Ріната Ахметова Анна Часовникова зазначає, що занижена самооцінка та негативне мислення можуть підсилювати відчуття непотрібності. Людина зациклюється на негативних думках і починає вірити, що справді нікому не важлива.
Якщо самотність триває довго, вона може викликати тривожність, депресію та навіть фізичні симптоми, такі як безсоння, головний біль чи проблеми з серцево-судинною системою. Тому важливо навчитися розпізнавати ці сигнали та діяти.
Самотність — суб’єктивне відчуття, коли нам бракує емоційного зв’язку з іншими, навіть якщо навколо є люди. Ми можемо відчувати себе нікому не потрібними навіть у великій родині, на роботі чи в колі друзів. Водночас соціальна ізоляція — об’єктивний стан, коли людина не має достатньої кількості соціальних контактів.
Самотність може виникати через відсутність глибоких, довірливих стосунків. Наприклад, ви можете спілкуватися з колегами, але не мати з ким поділитися своїми переживаннями. Соціальна ізоляція ж найчастіше є наслідком зовнішніх обставин: переїзду, зміни оточення, втрати сім’ї або стану здоров’я, що обмежує комунікацію.
Обидва ці стани можуть завдати шкоди психологічному та фізичному здоров’ю, тому важливо навчитися боротися з ними та формувати міцні зв’язки.
Перше, що варто зробити, — усвідомити, що самотність можна подолати. Вона не є доказом вашої неповноцінності, а стан, який залежить від багатьох факторів. Важливо не зациклюватися на негативних думках і почати діяти. Ось кілька кроків, які допоможуть вам змінити ситуацію:
Розвивайте самооцінку. Часто відчуття непотрібності пов’язане з тим, що ви самі не цінуєте себе. Ведіть щоденник досягнень, відзначайте свої сильні сторони.
Будуйте нові соціальні зв’язки. Якщо вам бракує близьких людей, спробуйте розширити коло спілкування: відвідуйте курси, хобі-клуби, беріть участь у волонтерських проєктах.
Не бійтеся звертатися по допомогу. Спілкування з психологом допоможе краще зрозуміти себе та знайти причини самотності.
Почніть допомагати іншим. Волонтерство та навіть маленькі добрі справи можуть значно покращити ваше самопочуття.
Працюйте з негативним мисленням. Якщо ви часто думаєте «я нікому не потрібна», спробуйте проаналізувати ці думки. Чи є у вас докази цього? Чи правда, що вас ніхто не цінує?
Подолати самотність можна за допомогою певних дій. Важливо не чекати, що ситуація зміниться сама собою, а свідомо працювати над цим.
Заведіть щоденник емоцій. Записуйте свої почуття, думки та зміни настрою. Це допоможе краще зрозуміти себе.
Знайдіть спільноти за інтересами. У світі є безліч людей, які шукають нових знайомств, просто потрібно знайти своє коло.
Практикуйте подяку. Записуйте щодня хоча б три речі, за які ви вдячні. Це допоможе перемкнути увагу з негативу на позитив.
Обмежте вплив соцмереж. Постійне порівняння з ідеальними образами в інтернеті посилює відчуття самотності.
Фізична активність. Спорт допомагає не тільки покращити фізичний стан, а й впливає на рівень ендорфінів, що відповідають за гарний настрій.
Самотність — тимчасовий стан, а не характеристика вашої особистості. Тож важливо пам’ятати, що почуття «я нікому не потрібний» не відповідає реальності, а є наслідком психологічних та соціальних факторів.
Психологиня Фонду Ріната Ахметова Анна Часовникова