Настя Іщенко пригадує перший день повномасштабної війни, коли вона, повіривши у неможливість такого сценарію, міцно спала з вимкненим телефоном. «Я прокинулась о 7-й від того, що хтось дуже сильно стукав у двері. Це була моя подруга, і вона кричала: "Відкривай, почалась війна". Для дівчини це був жах, але вона швидко взяла себе в руки і намагалася не панікувати.

Одним із найстрашніших спогадів для неї став момент, коли вона приймала душ, залишивши двері відчиненими, щоб чути свого собаку: «Раптом почались вибухи, і я, схопивши собаку, відчула, що можу померти. Це був найгостріший страх, коли ти, вибачте, в чому мати народила, можеш загинути і навіть не попрощатися з батьками». Попри стрес і виснаження, Настя продовжувала працювати. Навіть побувавши під обстрілами на Харківщині вона зрозуміла, що краще бути вдома, в рідній країні.