Війна застала Валерію та її сім’ю в Маріуполі. Батька дівчини терміново викликали у військову частину. Валерія провела кілька тижнів у місті, де не було ані світла, ані газу, ані зв’язку. Готували їжу на багатті, і все це – під постійними обстрілами. В їхню багатоповерхівку прилітали снаряди. Коли стало вкрай небезпечно, Валерія вперше сіла за кермо автівки, хоч майже не мала практики. Разом з матір'ю, бабусею, дядьком-інвалідом та їхньою кішкою вона змогла виїхати з Маріуполя.