Я з Сумської області, росла в Охтирці. Мені 80 років, маю двох дітей, двох онуків, четверо правнуків. 

Я була вдома, мені зателефонував онук і розказав, що почалася війна.

Я не могла повірити, але вже в цей день у нас почалися обстріли. 

Я ніколи не могла подумати, що росія може на нас напасти. Навіть не могла таке уявити. Це, звісно, дуже великий шок для мене.

Багато кому з моїх рідних довелося покинути рідний дім. Зараз живу одна - діти виїхали, коли почалася війна. Прийшлося тут важко, а виїжджати не виїжджала. В мене було що поїсти, я не голодувала. Коли не було опалення, мене забрав онук, я жила в нього. Зараз живу в квартирі, чекаю мира і перемоги.

Важко психологічно, і я думаю, що вже не відійду від цього: стрес буде постійно.

Я знаю, що наша армія переможе, і буде все добре.