Я мешкаю в селі Лимани Миколаївській області, де проходили бойові дії, трішки не дійшли до нас. 

Я працювала в лікарні в гінекологічному відділенні. Коли почались обстріли, в перший день я попала на зміну. Після операції ми спускали людей в підвал. Лікарня працювала, а гінекологію розпустили, то ми були дома. Спочатку по Миколаєву гатили, а потім дійшло до Лиманів. 

Ми виїхали до Вінницької області. Побули ми там місяць. Дочка старша всю війну працювала в онкологічній лікарні старшою медсестрою і категорично сказала, що не буде виїжджати, не покине своїх людей. Я побула місяць у Вінниці, дочка відійшла трішки і з внуком і зятем поїхала під Київ. А я поїхала на роботу. Нас із гінекології влаштували в хірургічне відділення. Пережили обстріли і повернулась додому, в Лимани. 

Рази три я поїздила, а потім мені сказали не їхати, бо в мене немає ні підвалу, нічого. Довелось мені не їхати, але дуже хотілось додому. Дочка найняла за містом будинок, і ми кожен день їздили на роботу. Потім брат троюрідний приїхав. У нас село на три частини поділене, гатило де більше, де менше.

Подзвонили, що мені добре розбило будинок: попало у двір і в хату, вікна, двері вилетіли. 

Пройшов час. Я восени ризикнула. Діти залишились на квартирі жити і їздили кожен день на роботу, я повернулась додому. Наталія Федорівна, староста, всю війну була в Лиманах, і нам почали давати гуманітарку. Я ночувала у брата троюрідного. 

Коли окупантів вигнали з Херсону, люди почали з’їжджатись, але мої діти ще не повертались. Я їздила на роботу через троє суток, чергувала в хірургії. Бахкало так, що лікарня ходором ходила. Кожен раз нам була якась допомога, пайки давали часто - з голоду ми не вмирали. 

Зараз ремонтуємо житло. На один дах ми підписали договір, і нам допомогли дуже. Ще в мене два дахи не зроблені. Діти всі в місті не живуть, а їздять на роботу. І сват тут живе старенький. 

Я сподіваюсь, що наше керівництво буде щось робити і домовлятись. Давали гроші для ЗСУ, щоб вони щось купували, щоб скоріше все закінчилось. Сподіваємось тільки на перемогу. 

Мрію, щоб ми залишились при роботі, здоров’я було у всіх. Щоб село і вся Україна відбудувались. Головне - перемога і відбудувати, як було, а може, і краще. Щоб діти в школах навчались, в садочки ходили.