Я живу в Запоріжжі. Забрала до себе батька. Йому 73 роки. Він мешкав у селі Запорізьке Покровського району Дніпропетровської області. Це прифронтова зона. Не знаю, чи вцілів його будинок. Коли почалася війна моя сестра була в батька. Вони ледь виїхали звідти. Взяли документи й одну сумку з речами. Там залишився собака. Наші військові годують його. 

Наше село показували по телебаченню. Школа в якій я вчилася, будинок культури, житлові будинки – все розбите.

Сестра також живе в Запоріжжі. Але батька я забрала до себе. Йому зручніше в приватному будинку, ніж у квартирі. У мене є собака. Батько ходить з ним гуляти. Йому важко все це пережити: у січні померла мама, у лютому почалася війна.

Вірю, що війна скоро закінчиться. Перемога буде за нами.