Під час повномасштабного вторгнення Ольга разом із сином була в Києві. Чоловік та собака - під Києвом. 

"Морально до війни ми готувалися, але розум не приймав. Що робити - планів конкретних не було. Було складно себе опанувати. Друзі з Закарпаття запросити до себе. Чоловік сказав, що залишається і буде воювати. 

Наснився дивний і страшний сон. В мій будинок приходить божевільний чоловік, все розбиває. Я біжу до сусідки. А чоловік спалює мій будинок. Я тільки потім зрозуміла, що наснився батьківський будинок. 

Я просила батьків виїхати з Маріуполя. Вони жили зі старшою сестрою. І хотіли пересидіти у власному будинку. 82 роки. Хворіли на ковід. Останній зв'язок був 2 березня. У них не було світла та води. У моєму житті розпочався найстрашніший місяць. Вони жили на "Пентагоні" у Кальміуському районі. Там наразі немає жодного вцілілого будинку. Загинули сусіди", - розповіла Ольга.