Нєкрасова Ірина, заклад професійної (професійно-технічної) освіти «Миколаївський центр професійної освіти»

Викладач, що надихнув на написання есе: Бугайова Тетяна Леонідівна

«Чому бути українкою – це моя суперсила»

«Маленька держава! Яке право вибору? Немає майбутнього! Втрачене покоління! За три дні візьмемо країну! Ні, я буду їхати з України! Потрібно тікати!» - з кожного куточку було чути ці слова.

Особисто я не уявляла, яка ж Україна сильна, який мужній український народ, якою можу бути я, який вибір мені потрібно зробити у свої 16 років.

Мій вибір - жити й творити в Україні, але цей вибір не просто дався мені, адже в країні жахлива, терористична війна. Різні почуття переповнювали душу на початку вторгнення – біль, розпач, відчай, страх, які поступово змінилися ненавистю, зібраністю, надією та вірою в перемогу.

Здавалося, про який вибір можна говорити, але кожен свій вибір зробив ще 24 лютого: залишатися у своїй країні чи покинути її? Багато хто не хотів робити цей доленосний вибір, але клятий ворог не дав змоги оговтатися і вчинити інакше. Деякі особи, називаючи себе «щирими українцями», виявилися зрадниками, які за гроші допомагали ворогу знищувати країну, безжально вбивати людей, маленьких невинних діток, які не розуміли, чому їх тато одягнув форму, а матуся плаче.

Україні нестерпно боляче за своїх дочок і синів, які ціною власного життя захищають рідну землю. Тому потрібно волати на весь світ, просити допомоги для України!

Мій вибір кричати про війну, розповідати про жахіття, які чинить росія-терорист. І обов’язково допомагати матеріально, морально, фізично своїй державі, щоб врятувати націю українців, зберегти наш генетичний код – українську мову, нашу українську культуру.

Український народ - це неперевершені, нескорені, непереможні люди. Кожен на своєму «фронті» допомагає чим може. Особисто я збираю речі для бійців ЗСУ, допомагаю готувати їжу для ТРО у Вознесенську, фасую продукти, плету маскувальні сітки. Намагаюся хоч чимось бути корисною для свого народу.

Ми сильні, ми народжені незалежними, ми те покоління, яке змінить майбутнє нашої держави, ми станемо ще міцнішими, мужнішими і загартованішими!

Нехай зараз вимушені жити у різних містах, маємо різні цілі, думки і досвід, нам випала нелегка доля боротьби за своє майбутнє і майбутнє України. Але нас об'єднує спільна країна, разом з якою ми зростали.

Ми – покоління незалежних українців, вільна молодь, нам небайдужа доля нашої держави і ми спільно з нею готові пройти цей тернистий шлях.

Безжалісна війна забирає найдорожче у світі – життя людей, які боряться за кожен клаптик рідної землі. Тому ми повинні перемогти, ми переможемо в цій жахливій війні, тому що українці – нескорена нація, яка бореться за існування! Разом відбудуємо нашу рідну Україну, яка стане однією з найкращих держав світу.

Ще з малих років я хотіла навчатися і працювати в Україні, служити своїй державі, адже країна - це я, моя сім'я, мої друзі, моє оточення. Ми і є Україна!

Для мене Україна – це дім, перш за все. Де б я не була у світі, я ніде не почуваюся вдома. Я тут виросла, і мені все рідне. Майбутнє пов’язую тільки з Україною. Це моя країна, моя земля, за яку ми сьогодні боремося. Тому мій вибір залишатися в Україні, наближати довгоочікувану перемогу, в майбутньому розвивати свою державу, допомогти і зробити свій внесок у відбудову нашої рідної неньки. І нехай від Львова до Луганська, від Чернігова до Севастополя лунає СЛАВА УКРАЇНІ! СЛАВА УКРАЇНСЬКИМ ГЕРОЯМ! СЛАВА НЕЗЛАМНІЙ НАЦІЇ!