П’ять років тому мій чоловік Іван Савич захворів на цукровий діабет, тричі на день колов собі інсулін. Отримували безплатно, а коли почалася війна, довелося купувати. Виходило 130 гривень на один укол. Коли гроші закінчилися, він опинився в лікарні. Ноги почали відніматися, сліпнути почав. Одну ногу відрізали.

Наше село Чермалик практично розташоване на самій лінії фронту. Бої йдуть за 500 метрів від нас, снаряди долітають і сюди. Було таке, я непритомна два години лежала, коли прилетів снаряд.

Ми дуже втомилися від постійних обстрілів. Це не просто страшно, це жах. Востаннє було таке: ми спимо, середина ночі – і снаряд падає.

Ми з чоловіком тут народилися й виростили дітей. Усі вони поїхали якнайдалі від війни. У селі в нас залишилися переважно пенсіонери. Тому що ніхто нікуди не поїде в нашому віці.