Валентина Володимирівна дотепер пам’ятає той жах, який зазнала за перших обстрілів міста. Життя в мить перевернулося. Ніхто не вірив у те, що відбувається, проте далі ставало ще страшніше. Разом із сусідами весь час ховалися в підвалі, а коли ненадовго наставала тиша, вибігали готувати їсти та знову поверталися у підвал.
«Було настільки важко, що ми й не сподівалися, що виживимо»
Переглядів 685