Ми з міста Оріхів Запорізької області, мені 32 роки. Працював на підприємстві, а дружина - в міській раді. З новин почули, що почалася війна. Всі їздили в паніці по місту на заправки, в аптеки, в магазини. 

Коли почалися прильоти по місту, ми виїхали. Дружина ще на гемодіалізі – постійно потрібні ліки, а їх не було певний час. Довелось їздити шукати.

На той час, в кінці березня, було нескладно виїхати, але нас вже місяць як обстрілювали. Ми своїм ходом виїхали, батьки теж.

Зараз у нас основна проблема з братом - він зараз у полоні, 23 числа його забрали в Маріуполь, він був на Азовсталі, а зараз - десь в Оленівці. Інформація є, що він живий. Видно на відео, як його вивозили автобусом.

Надіємося, що повернемося додому скоріше. Почнемо працювати, відбудовувати. Додому хочеться.