Ми переселенці ще з 2015 року. Зараз живемо у Києві. На початку вторгення були у Києві і не вірили що війна дійшла і сюди. В мене на руках була 3 місячна дитина і старший син який вже переживав цей ужас. 

Було проблематично знайти підгузки, продуктів не вистачало. Дуже було страшно за дітей. 

Стикнулися з гуманітарною катастрофою. Допомогали сусіди і просто люди.

Ми тільки стали сільнішими.

Були такі моменти, які приємно зворушили. Це допомога волонтерів, государства, які нас не покидають і зараз. 

Я у дікреті. Наш дохід це допомога держави. 

Про трагічні події, що розпочалися 24 лютого 2022 року нагадують тільки спогади, які залишаться у пам'яті назавжди.