Я з міста Гуляйполе. У мене є дружина, дві доньки й онуки. Я працював на підприємстві Комунсервіс

Обстріли Гуляйполя почалися десятого березня. Того ж дня мер міста оголосив евакуацію. Ми швидко зібрали речі й поїхали в Запоріжжя. З нами виїхала моя мама.

Ми оселилися у квартирі моєї двоюрідної сестри, а вона переїхала до сина. У нас хороші сусіди. Вони підказали, куди звернутися по гуманітарну допомогу. Ми були у Фонді Ріната Ахметова. Отримали продуктовий набір. Ми з жінкою влаштувалися на роботу.

Одинадцятого квітня їздили додому. Ледь витримали дві години й повернулися, бо йшов бій.

Тиждень тому я знову їздив у Гуляйполе. Там усе поросло бур’янами. Були прильоти перед будинком і на городі.

Сподіваюся, що війна скоро закінчиться. Все відбудуємо й будемо жити добре.