До війни все було нормально, але з її початком моє життя перекинулося, стало дуже важко. Зараз у мене троє дітей, роботи немає.

Ми усвідомили приблизно через півроку після початку, що почалося найстрашніше. Ховалися і в підвалі, і їхали з селища до бабусі, натерпілися всього.

У нашому житті з'явилися обмеження, ми не можемо нікуди поїхати. В Оленівці і Донецьку у нас проживають родичі, бачитися з ними немає можливості.

Тижнів по два не було води, водопровід перебивали. Для дітей питну воду купували в магазині. Під час обстрілів постраждало наше житло, були вибиті вікна, осколками пошкоджено дах. Ця війна всім завдала дуже багато збитку.

Були такі страшні вибухи, що ми плакали разом з дітьми

Коли почалися страшні вибухи, у мене спочатку були істерики. Разом з дітьми ми плакали ночами. Хлопчик через це почав сильно заїкатися, почалися проблеми. На нервовому грунті я перейшла на пігулки. Зараз все трішечки нормалізувалося.

За ці роки багато всього сталося. Одного разу ми вийшли на вулицю, і стали стріляти «Гради», все було у вогні, почалися сильні вибухи. Ми дуже злякалися і сховалися. Таких страшних і пам'ятних моментів було багато.

Мрію, щоб був мир на землі, всі були здорові, щоб все було добре.