До воєнних дій наше село було найквітучішим і найбагатшим у районі й області. У нашому селі працювали лікарні, школи, садочки, Будинок культури. Був кар'єр, у якому видобували пісок і щебінь, де працювали мільйони людей.
Була «Сільгосптехніка», де ремонтували техніку: комбайни, трактори, вантажні машини, КамАЗи. Також був гараж, де працювали слюсарі, електрики, вантажники. У кар'єрі тато працював слюсарем-апаратурником, мама працювала в магазині й Будинку культури прибиральницею.
«У нас є традиція – зустрічати гостей хлібом-сіллю»
У нашому селі є чудовий Будинок культури, у якому до війни були гуртки в'язання, танцювальні, прикладної творчості. До війни я почав займатися музикою, вокалом. Моїм першим керівником була чудова жінка Топалова Лариса Миколаївна. Я почав виступати на великій сцені. Ми із сестрою їздили з колективами районом, областю.
У нас у селі є традиція – зустрічати гостей хлібом-сіллю. Щороку проводимо свято Панаїр, який припадає на День Костянтина й Олени. Це небесні захисники нашого села, які нас оберігають від горя та бід.
9 Травня – свято зі сльозами на очах – і Новий рік ми святкуємо в колі сім'ї. До Меморіалу полеглим покладаємо квіти. Проходить святковий концерт. Також є свято села, на яке ми готуємо концертну програму. На Масляну запалюємо дух, закликаємо весну. Так проходили наші свята до війни.
Щоліта на канікули я їздив до тітки в Донецьк на ціле літо. Був у Криму з мамою й татом.
«Були вбиті дорослі та маленькі діти»
2014 року несподівано увірвалася війна на нашу землю.
Тоді в селі розривалися міни, снаряди, були пошкодження у великому будинку, вибиті шибки, вирви від снарядів.
Люди були змушені виїхати, покинути свої будинки. Люди, які залишилися без даху над головою, ховалися в підвалах. Були поранені мирні жителі, вбиті дорослі та маленькі діти.
Тепер наші діти дуже налякані. Ми часто чуємо постріли, вибухи артилерійських снарядів далеко. Намагаєшся зараз не бігти в підвал.
Відновлювати будинки допомагають сусіди та волонтери
На Донбасі з 2014-го по 2015 рік тим, у кого були зруйновані будинки, загинули близькі та рідні жителі села, хто втратив дах над головою, допомагають відновлювати будинки волонтери. Вони привозять шифер, скло, руберойд, цемент.
Рінат Леонідович Ахметов, ця чудова добра людина, допомагає продуктовими наборами, медикаментами. Фонд Ріната Леонідовича надає психологічну допомогу дітям, які постраждали від артобстрілів.
Обстріли тривають удень і вночі, артилерія била по нашому селу – по «Сільгосптехніці», по інфраструктурі.
Діти не ходили до школи, бо не було світла
2014 року зруйновано маленьку школу, Будинок культури, у який летіли снаряди, міни, дуже сильно постраждав. Жителі були змушені виїхати, кинути свої будинки через воєнні дії. У нас у 2014 році діти сиділи вдома, не ходили до школи, бо два місяці в нашому селі не було світла.
У 2017 році люди почали потихеньку повертатися у свої будинки. Зараз у нашому селі налагоджується життя, працює школа, садки, рада; відновилися гуртки танцювальні, вокальні.
2014 року, коли почалася війна, я став працівником благодійного Фонду Ріната Ахметова. Ми допомагаємо виживати людям.
Сподіваємося, що закінчиться війна і настане мир на Донбасі.
.png "Він був справжній герой")
.png "Привезли Катю додому, поховали в садку")
.png "Імена")
