Моя п'ятирічна внучка Софія постраждала під час обстрілу міста – випала з вікна п'ятого поверху й вижила просто дивом. У неї було багато складних переломів, лікування триває ось уже два роки.

Того дня дорослі відлучилися на пару хвилин, залишили дитину за столом. А був обстріл, він тривав 15 годин. Було дуже страшно, дуже шумно, світла не було. І Софія в паніці залізла на стільчик, потім на стіл… Коли я кинулася, її вже в кімнаті не було. А внизу в нас суцільний асфальт.

Вона впала з 15-метрової висоти. І весь час була притомна, я її тримала на руках, а сусіди безрезультатно намагалися викликати швидку.

Травми були страшні: перелом стегна, нога – відкритий перелом, рука – у двох місцях перелом. Повз нас проїжджали волонтери-медики, вони відвезли Софію до найближчої лікарні.

Через травми внучка частково втратила зір, поки насилу розмовляє. Складні переломи зросталися більш ніж рік.

Зараз Софія боїться підходити до вікна, висота жахає її. У нас у квартирі вікна тепер постійно зачинені, і на балкон ми її теж не пускаємо.