Олена розповідає про перші місяці окупації в Мелітополі. Виїхати не було змоги – потрібні були серйозні гроші, щоб заплатити перевізнику. Вона щодня чекала, що за нею прийдуть. Адже не приховувала своєї проукраїнської позиції. Та першою забрали її сусідку.

І тоді Олена схопила дитину, якісь речі, залишила матусю і просто втікла. Довгий шлях на рідну землю завершився у Броварах. Саме тут Олена знайшла психологічну допомогу у спільноті майстринь вишивання. Творчість допомогла подолати стреси та зневіру.