Дівчинка залишилася з бабусею у безпечному місці на Заході країни, поки її тато боронить Україну, а мама працює.

24 лютого в 4 ранку ми почули вибухи. Мама нас з сестрою розбудила і забрала до себе в кімнату. З новин ми дізналися, що почалася війна.

Швидко зібрали речі і попрямували до бомбосховища, де просиділи 2 дні. Там було сиро і холодно. За 2 дні тато сказав, що треба рятуватися, тому хутко поставив речі у машину, і ми поїхали з Києву, потрапивши під обстріли. Нас тато відвіз до бабусі з дідусем, а сам поїхав воювати. Мама потім поїхала додому працювати. Я залишилася у бабусі і зараз вчуся в школі.

Побувши у бабусі, ми вирішили їхати на захід України, хоча і там ми не змогли сховатися від жахіть війни. Але, на щастя, нам ніде не довелося стикнутися з гуманітарною катастрофою.

Найбільшими труднощами для мене було покинути свій дім, щоб бути в безпеці. Але, перебуваючи на заходу України, через декілька днів після нашого приїзду почався потужний ракетний обстріл. Тоді нам довелося переховуватися в незнайомому нам будинку.

Коли тато нас вивозив з Києва, він подарував мені складного ножа. Я зберігаю його як талісман.