Я жив у Харкові зі своєю дівчиною. 24 лютого прокинувся о сьомій годині, збирався на роботу. Мені зателефонував друг і сказав, що почалася війна. Через декілька хвилин після його дзвінка пролунав потужний вибух. Ми запанікували. Потім опанували себе, зібрали найнеобхідніші речі й поїхали в село до батьків.

Через місяць організація, в якій я працював, евакуювалася в Полтаву й продовжила там свою роботу. Тому й нам довелося переїхати й орендувати квартиру. Спочатку було важко фінансово, бо працював лише я. Моя дівчина місяць шукала роботу.

Надіюся, що війна закінчиться цієї осені нашою перемогою. Ми повернемося додому й будемо жити й розвиватися в рідному місті.