Після грижі в мене ноги почали відмовляти. А ще й нерви! Усе разом мені це дало гіпертонію. У мене на утриманні син-інвалід, йому сорок два роки. Він епілептик, покинути дім або втекти від вибухів не в змозі.

Ми сиділи вдома, усе чули, усе бачили на власні очі. Гупають там – ми в одну кімнату йдемо. Гупають тут – ми в іншу кімнату йдемо.

Обстріли в нас, у Світлодарську чути щодня, через це в Олега часто трапляються напади епілепсії. Він починає нервувати. Я за себе так не хвилювалася, як за нього. Кажу постійно: «Олежику, заспокойся!» Усі наші гроші, трохи більш ніж 2000 гривень, ідуть на ліки.

Через обстріли в сина часто трапляються напади епілепсії