Я переживаю зараз усе: і війну, і безгрошів'я, і хворобу єдиного сина. Я і сама ледь не загинула під час обстрілу, коли снаряди падали поруч із будинком.

Тоді мало не втратила семирічного сина. Артем був у будівлі. А я чула свист над вухом, стояла біля куща смородини. Тієї ж секунди кинулася до дверей, але вони були замкнені. Син зачинився від страху, а сам пірнув під стіл, сидить. Я кричу: «Артемку, Артемку, відчини!». Схопила його, і ми побігли до льоху.

Не загинули, але через стрес у сина почалися напади астми. Захворів, і кожна застуда у нього закінчується стенозом – бідолашний задихається.

Узагалі, перші ознаки хвороби в Артема лікарі виявили, коли йому було три роки. Сказали мені, що дитячий організм сам впорається. Але зараз напади в сина бувають практично щодня.

Грошей на ліки не було, був тільки відчай. Допомогли мені благодійники, я номер телефону Фонду Ріната Ахметова на пакеті побачила. Закупили протиастматичні препарати й дали нам, за що я їм дуже вдячна!