Був вдома в бабусі в селі на Чернігівщині збирався в школу, коли зайшов в телефон побачив новини про війну, а коли вийшов на вулицю чув вибухи. Мене шокувало, яку потрібно мати витримку, мужність і героїзм, щоб захищати в окопах нашу Батьківщину. Через тиждень після вторгнення Росії почали обстрілювати моє село і перші міни вибухнули 10 м від мене. Все гаразд ніхто не постраждав. Моя мама, коли поїхала додому зібрати речі, то побачила військових, на той час було ще досить холодно вони замерзли і мама запропонувала їм чаю з цукром, вони погодились. Спокійний холодний ранок коли на вулиці тихо, а ти навіть не підозрюєш, що почалось вторгнення. Я думаю що сюди можна ще віднести зруйновані будинки в наслідок війни та  вирви від снарядів.