Мене звати Яна Олександрiвна. В нас маленька донечка, коли почалась вiйна, донечцi було 7 мicяцiв ,дитина чула звуки ракет та лiтакiв ,якi пролiтали над будинками ,вибухи. Вона не розумiла, що це за звуки.

Чоловiка мобiлiзували захищати землю рiдну, нам було важко з донечкою. Тому ми евакуацiю зробили в Чернiвцi, звикати тяжко було в чужiй мiсцевостi. Але тут тихо та спокiйно.

Донька була в постiйному стресi, тому вона мовчазна та не дуже добре розмовляє.

24.02.2022 ми дiзналися з новин про війну. Я дуже плакала, хвилювалась за доньку, хотiла поiхати в Пологи, але й туди прийшла рассея, ця жахлива вiйна.

У чоловiка контузiя була, коли був на вiйнi та зараз психiка не в порядку, постiйно нервується. Серце болить постiйно. Не було молока та iжi, люди допомагали, давали продукти та купували лiки та гiгiену.