Я Олександр з міста Костянтинівка. З початку війни, десь через тиждень, жінка та дитина виїхали з міста до іншого. 22 березня поруч з нашим будинком прилетіла авіабомба. Будинок дуже постраждав, дах, стіни, паркан, майже всі вікна та двері. Дитина з жінкою повернулись через півроку. Будинок я трохи підлатав, та зараз у ньому і мешкаємо.

Прокинулись уночі від потужних вибухів. Знаходились вдома. Одразу не повірили, що почалась війна, поки не подивились новини. Новини дивились разом з дитиною. Всі були приголомшені та налякані, бо пережили окупацію у 2014 році.

День прильоту авіабомби - найстрашніший.

На початку війни усі продукти у місті подорожчали , я залишився без праці. Коштів вистачало лише на необхідні речі. Води не було майже півроку , користувались криницею або привозили пожежні. Також не було газу , та часто вимикали електроенергію.

Страх за дитину, за її майбутнє та майбутнє країни. Депресія постійна. Як справляємося? Маємо надію!!!