Досі немає тиші в Новотошківському, хоча активні бойові дії тут вже не проходять. Але випадкові кулі долітають до села та становлять небезпеку для мирних жителів.
Перший день війни... Це було влітку. Ми почули перші вибухи. Було трошки моторошно. Потім блокпости поставили на Бахмутці, у бік Кіровська [нині – Голубівки]. У мене там сестра живе, ми їздили, і нас пропускали, а потім почалися обстріли. Наш будинок не постраждав, а поруч будинок розбили.
У підвалах сиділи, звичайно, із самого початку й до осені, поки не виїхали у Дніпро. Повернулися у 2016 році, коли вже більш-менш стихло. Трошки бомбили, але не так сильно, і ми повернулися.
Ми вже до всього звикли. Нещодавно діти приїжджали, гуляли біля БК. І звідкись прилетіли кулі. В онучки був увімкнений телефон на запис, і на телефоні чутно, що разів зо п’ять, напевно, вистрілили, хоча тут діти бігають. Я просто не знаю, що сказати....