Якби не війна, ми могли б вільно пересуватися. Куди хочеш – туди і їдь.  Ми могли б не побоюватися, що можемо не доїхати. Люди з автоматами то там, то сям. 

Діти лякаються всякого шуму. Багато що люди пережили. Ми поїхали [з Гранітного до Маріуполя], коли не так сильно ще стріляли. Коли виїхали, дідусь сказав нам: «Добре, що ви поїхали, бо в школу влучили, розбита вся». А це зовсім недалеко, через двір від нашого будинку. 

Зараз нам дуже потрібне житло. Я хотіла б у Маріуполі. Що робити з цією проблемою, поки не знаю. Трошки збираю гроші. Якби роботу знайти.  Досі я ніде не працюю.  Хочу бути перукарем.