Химич Віолетта, 10 клас, Комунальний заклад "Гопчицький ліцей"

Вчитель, що надихнув на написання есе - Ярема Валентина Іванівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Тисяча днів війни. Тисяча днів нестерпного болю за рідну Україну. Кожен день цієї війни приносить нові рани на тілі суспільства, і ми змушені  проходити через ці випробовування. Проте головний урок, який ми маємо винести,- це важливість миру, як найбільшої цінності, яку має зберегти суспільство.

Мій шлях через ці 1000 днів війни починався зі страху і невизначеності. Кожен ранок починався з новин, які приносили нові звістки, втрати та руйнування.

У такі моменти розумієш, наскільки важливим є мир, наскільки багато залежить від стабільності та спокою. Війна вчить нас цінувати, що раніше нам здавалося буденним . А зараз присутні лише страх та невпевненість в завтрашньому дні. Мільйони людей змушені були покинути свої домівки, залишивши частинку себе в зруйнованому родинному домі, коли понад усе вони хотіли миру.

Мир - це можливість планувати завтрашній день, це коли люди живуть спокійне життя. І кожен із нас має робити все можливе, щоб його зберегти.

Від початку війни я не сиджу склавши руки, допомагаю нашим захисникам смачною випічкою, щоб підтримати їх у цей важкий час. Моя волонтерська робота почалася з простого бажання допомогти. Кожний спечений мною пиріг - спосіб передати частинку тепла і вдячності тим, хто стоїть і обороняє нас. В волонтерство я вкладаю частинку себе, свою віру в перемогу. Кожна коробка переданої випічки – це знак того, що ми цінуємо і чекаємо наших захисників.

Після тисячі днів війни ми більше ніж будь-коли розуміємо, що найголовніша річ, за яку варто боротися – це мир.

Мій шлях тисячі днів війни підкреслив важливість миру, як головної цінності суспільства. Тільки з миром можливе справжнє майбутнє, і ми маємо зробити все можливе, щоб його зберегти.