На даний час наше місто під окупацією, ми з самого початку так і не були вдома. Як нам відомо, наша оселя розбита, нам нікуди повертатися та немає де жити у подальшому. Зараз живемо у м.Черкаси, винаймаємо житло. Це відчуття втрати того, до чого йшли і працювали роками. Діти сумують за своїми речами, за своєю кімнатою, іграшками, друзями. Дуже важко їм пояснити, що як було раніше, більше не буде, що ми не знаємо, коли зможемо повернутися додому, та чи повернемося взагалі.