Війна змінила наше життя на 100%. Ми лишилися нашого звичного життя. Впевненості в майбутньому, стабільної роботи. Втратила свою власну справу, невідомо чи вціліє наш будинок. В війні все найважче. Війна придавила мене бетонною плитою та не відпускає. Щоб тримати себе в формі, звернулася до лікаря психіатра та приймаю антидеприсанти. Жах окупації, виїзд під обстрілами, ракетні обстріли, шахеди, новини про наших воїнів, бойові дії на Антонівському мосту - це все не відпускає. В перші дні війни в Херсоні була нестача їжі. Їжею ділилися з сусідами. Хліб заморожували, потім доставали і їли. Коли вимкнули світло - вареники розморозились, то доставала з тіста сир і робила сирники. Потім ситуація налагодилась і проблем не було.

При виїзді з окупації попали під обстріл градів та мінометів. Дуже важко було в перші дні - втратили апетит, плакала старша дитина. Молодша дитина навпаки почала багато їсти, стала неохайною, навчання поїхало вниз, часто згадує про свої іграшки з дому.