Я був дома у своєму рідному місті, коли почалась війна. Найстрашніше було, коли я ховав у підвалі дітей та онуків від обстрілів.

Мені пощастило: ми не стикнулися з гуманітарною катастрофою, бо допомагали один одному. Мене зворушило те, що люди згуртувалися та допомагали, хоча до війни не знали один одного.

Війна розкидала мою сім'ю: жінок та онуків я відправив у безпечніше місце, а сам залишився допомагати у рідному місті.