Кривдик Софія, учениця 10 класу ліцею "Територія 12" м. Бердичева Житомирської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Семененко Олена Миколаївна

Моя Україна майбутнього

На сьогоднішній день триває дев’ятий рік війни, майже два роки повномасштабного вторгнення. Багато українців пало духом та забуло, що таке мир. Але незважаючи на це продовжують боротися, волонтерити  допомагати військовим та жити далі. Мир у моїх очах - це вся родина за святковим столом, де всі сміються і жартують, діти разом з батьками в парках, тихі вечірні прогулянки, веселі подорожі з друзями та батьками, усміхнені та щасливі бабуся та дідусь, коли я приїжджаю до них у гості.

Цей список можна продовжувати вічно, і в кожної людини є свої погляди на мир. Та незважаючи на всі незгоди та людські непорозуміння, я вірю, що мир скоро настане не тільки на всій планеті, а й в Україні та в душі кожного з нас. Я вірю: настануть ті часи, коли сонце буде яскравішим, повітря чистішим та люди добрішими, і життя почнеться з чистого аркуша.

Усі ми знаємо: незабаром перемога, сподіваємось у майбутньому на повернення всіх українців із закордону на батьківщину, де їх чекають з любов’ю вдома. Коли всі повернуться до своїх родин, у будинках одразу запанує радість, любов та щастя в серцях людей. Наші захисники повернуть рідні землі, які зараз тимчасово окуповані, та всі разом відбудуємо нову процвітаючу та сучасну Україну майбутнього.

До нас почнуть приїжджати туристи, не тільки з сусідніх країн, але й з усього світу. Коли почнеться відбудова, з’являться багато робочих місць, і ми разом усім народом почнемо піднімати економіку.

Херсонські поля будуть засадженні кавунами та засіяні українською пшеницею, підніметься в небо перший український літак за довгий час з аеропорту Донецьк, запрацює «Азовсталь» та реконструюється наш знаменитий літак «Мрія». Усі ми сподіваємось на це та віримо усією душею, бо нашу країну ніколи не зламати.

Після перемоги України це буде велике свято для всіх українців та вічне вшанування пам’яті полеглих героїв за нашу свободу.

Наступне, що я хочу зробити, це… По-перше, побачити всіх своїх рідних, за якими я сумувала, та сказати, що я їх дуже люблю; побувати в рідному місті Нова Каховка, пройтися вулицею, на якій жила усе своє життя. По-друге, хочу подорожувати Україною (шкодую, що до війни не побачила багато гарних куточків нашої країни), побувати в містах, у яких ще не була, та відвідати їхні пам’ятки історії, побачити неймовірні краєвиди нашої прекрасної країни.

І по третє, я буду активно долучатися до благодійних акцій щодо відбудови країни, допомоги людям і тваринам.

Насамкінець хочу сказати такі слова: моя історія може надихнути українців вірити у майбутнє та планувати своє життя далі. Адже добро завжди перемагає зло. Ми - сильний народ вільної країни. Все буде Україна!