Я ніколи не могла подумати, що росіяни нападуть на нас. Мене шокувало те, що вони наробили з нашою країною. Я живу у Слов’янську. Обстріли тут тривають постійно. Дуже було страшно, коли розривались снаряди. В перші місяці війни не працювали магазини, не було води та газу.  

Я з чоловіком виїжджала до Кривого Рогу. Чоловік захворів та захотів повернулись додому помирати. Дякуючи лікарям, він вижив після операції. Я боюсь залишились одна. Бережу чоловіка, як можу. 

Я вдячна Фонду Ріната Ахметова за допомогу, яку ми отримуємо. Дуже цінно, коли не забувають про звичайних людей. 

Сподіваюсь, що скоро війна закінчиться. Молоді хлопці в холоді в окопах воюють - я дуже за них хвилююсь. Треба припинити бойові дії. Молодь гине, що ж залишиться у спадок? Саме молодь – майбутнє країни.