Я Богдан, жив в м.Нiкополi, до вiйни в нас була невелика хата, але коли орки прийшли в Энергодар та почали бомбити наше мiсто, то дуже багато людей погибло та дуже багато хат порозбивало. Мене мама вивезла в село з бабусею.

Дуже хочу додому, але там стріляють, я плачу кожну нiч, молю Бога, щоб все закiнчилось .В мене ДЦП, я погано хожу, але я сильний.

Вiйна дуже торкнулася нашої сiмʼї - ми жили в підвалi, учили уроки в підвалi та поболiли всi короновiрусом. Бабуся лежала в лiкарнi. Цi два роки – це щось страшне в моему життi.

Хочу попросити, щоб закiнчилась вiйна, здоровʼя всiм людям. Хочу попросити шоколадки та цукерки, а якщо можна – щось с фруктiв, бо нема грошей купити. Дуже дякую. Пишу та плачу