На момент російського вторгнення знаходилася у місті Вугледар Донецької обл, будила дитину, щоб збирати до школи.

Дуже важко було залишитись без своєї домівки, без улюблених речей, без друзів. Шокує байдужість людей, яких війна  обійшла стороною.

Роботи лишилась, тому живемо з донькою на виплати впо у селі, старенькому будиночку без газу,води. Садили город,робили консервацію.

Батьки виїхали в іншу країну, ми  залишились з донечкою. Виїхали з рідного міста у перший день війни з одною валізою.

Було дуже приємно,коли люди допомогли з ковдрами, картоплею, закрутками.

До війни працювала на шахті,на даний час зі мною тимчасово припинені трудові відносини. У селі роботи немає.

У кишені залишились лише ключі від квартири, якої немає. Дуже важко стає на душі, коли їх бачиш.