Мені 29 років. У мене двоє дітей. Одна дитина має інвалідність. Проживаємо ми в Донецькій області. Було дуже страшно. Ми не розуміли, що відбувається, і як буде далі.

Як тільки все почалося, то були проблеми з продуктами, з ліками. Тому ми на початку березня виїхали до Полтави. Їхали евакуаційним потягом, коли було ще тихо і спокійно. Котика взяли з собою. 

Війна - це великі стреси, а моя дитина хворіє по неврології, тож захворювання прогресує. Дитина дуже боїться різких звуків. Стоїть на обліку у невролога, ми звертались до дитячого психолога.

Я думаю, що війна закінчиться, і буде все добре.