Жахливі зміни принесла війна, вибиті вікна, двері, зруйнована вся квартира, дитина психологічно травмована, покинуте рідне місце, школа, спілкування, робота, рідні.

З початку війни ми перебували 14 днів війни в підвалі. Почалась бомбежка, дитина побачила своїми очима, що таке війна.

Толком не спали і не їли. Діти і дорослі боялись вийти на вулицю, бо обстріл був з ранку до ночі і так кожен день.

Найстрашніший день для нас був, коли вилетіли вікна на очах в квартирі, в яку ми зайшли взяти останні харчі і коли летів літак і бомбив . А взагалі найстрашніші всі дні війни були. Це страхіття.

Звичайно, під час війни стикнулись з психологічними проблемами. Рятуємось заспокійливими і психологом.

Також були проблеми гуманітарного характеру на початку війни.

Речей, які б нагадували про початок війни, у нас немає. Все залишилось в тому місті, з якого ми виїхали. Не до речей було. Взяли кішку сфінкса ,пару светрів.

Моя дитина була свідком травмуючих подій. Це сталось в нашому місті, попали під обстріл літаків.