Валентина Іванівна досі добре памʼятає страшні обстріли та атаку на рідне село. Перші дні жінці разом з родиною доводилося сидіти у погребі. Поруч вже горіли будинки. Жінка разом із сином намагалася допомогти сусідам, чиї оселі горіли, проте російські загарбники почали гатити з автоматів. Пізніше окупанти навідалися і в будинок Валентини Іванівни, у її дворі розташували свою військову техніку. Родину буквально вигнали з власної оселі. І навіть коли російські загарбники тікали від ЗСУ, вони встигли обікрасти та понівечити будинок Валентини Іванівни.