З 2014 року почалася війна. Ми всією сім'єю поїхали геть. Приїхали до бабусі. Я з мамою, бабусею та дідусем були разом, а вночі трапився обстріл. Гуркіт був дуже гучний, усі прокинулися. Я нічого не розуміла. Мене опустили в льох.

Наступного дня ми зібрали речі й поїхали до бабусі Ніни, у селище. Я там була без мами, з бабусею та дідусем. І хоча ми там були всього тиждень, я навіть встигла знайти друзів.

Ми поїхали в Успенівку. Я довго не могла знайти друзів, але спілкувалася зі своєю троюрідною сестрою Вірою. Потім я пішла до школи та знайшла там друзів. Але я дуже сумувала за мамою. На щастя, потім настали канікули, і я поїхала до Донецька, до мами.

У 2015 році я вперше не поїхала до Донецька на канікули, залишилася в Успенівці. Я там знайшла найкращу подругу і досі з нею дружу.

Хочу, щоб війна закінчилася і відновили будинки людей.