Васько Ганна Ярославівна,

вчителька початкових класів Мужиловицького ЗЗСО І-ІІ ст.

Чому бути українкою – це моя суперсила?

Я народилася і живу у державі, яка називається Україна. Це чудова і прекрасна земля, яку Бог наділив добрими і гостинними людьми, зеленими лісами і високими горами, глибокими морями і безмежними полями пшениці. Це земля, яка багата на корисні копалини, різні види рослин і тварин.

Та, на жаль, на наші землі завжди зазіхали злочинці. І тому сьогодні український народ переживає важкі часи. Саме в наш час у нас іде війна. Жорстока і безжальна. Ворог лютує і знищує всю українську державу. Нищить цілі міста і села. Вбиває дітей і дорослих. А також багато дітей вивозить в Росію. Люди, які залишилися, змушені покидати свою рідну землю і виїжджати в інші країни. Увесь світ вражений тим, як ворог зруйнував багато міст, як познущався над мирним населенням.

З перших днів російського вторгнення наш український народ показав, що він готовий захищати свою рідну землю. У бій готові йти всі, хто у своєму житті не брав у руки зброї.

Усі хто здатен тримати зброю, стають на захист Батьківщини. Український народ незламний. Він буде захищати свою країну до переможного кінця.

Боронити свою країну пішли не тільки досвічені воїни, а й молоді хлопці та дівчата. Багато з них вже ніколи не повернуться до своїх рідних домівок. Діти ніколи не зустрінуть батьків, а батьки не обнімуть своїх дітей. Вони віддали своє життя за те, щоб наша країна була вільною і незалежною, щоб ми жили під мирним небом, щоб ніколи не чули виття сирен.

Ми віримо і надіємося, що наші воїни зможуть протриматися і проженуть ворога з української землі. Що знову запанує мир і тиша. Зазеленіють сади, ліси. Відбудують міста і села. Всі люди повернуться в Україну, відбудують школи і діти підуть вчитися, де буде звучати рідна, солов’їна, українська мова.

Незламність духу українського народу в тому, що він буде відстоювати свою землю, не залишить і не віддасть ані клаптика чужинцям. В цьому йому допомагають духовність, віра, дух свободи та відчуття боротьби за справедливість.

Люди, які проживають на західній Україні, всіляко стараються допомагати нашим захисникам. З самого початку війни в школі організовувалися жінки і ліпили вареники, пекли булочки і пироги, смажили котлети, які передавали не тільки воїнам, а й людям, які приїхали зі сходу, які залишилися без домівок. Учні молодших і старших класів разом з батьками і вчителями організували благодійну ярмарку, де було приговлено багато різних смаколиків і виробів, виготовлених своїми руками. Усі виручені кошти з ярмарки передали воїнам із нашого села.

Кожен день ми молимося, щоб всі захисники повернулися додому живими. А молитва є щирою і справжньою там, де свистять кулі і вибухають міни. Молитва за Перемогу, за Україну, за майбуття.

Я горджуся тим, що я народилася і живу на цій землі. І хоч як би не було важко – це рідна земля. Це земля моїх батьків, які навчили мене любити красу навколишньої природи, щирість і доброту людей, чарівність українських пісень. Горджуся тим, що в Україні є багато відомих спортсменів і артистів, письменників і вчених, які досягли високих результатів, щоб прославити свою країну. Наша країна славиться своєю історією, культурою. І я радію, що ми не забуваємо своїх звичаїв, обрядів, які передаються із покоління в покоління.

Я надіюся і вірю, що незламний характер українського народу призведе до перемоги України над російською федерацією. Разом ми єдині й витримаємо гідно всі випробування. Наші воїни виявляють неабиякий героїзм. Вони ще раз доводять свою волелюбну вдачу, бажання бути незалежними,жити у вільній країні. Ми щиро вдячні воїнам і низький їм уклін!