Я живу в місті Покров Дніпропетровській області, працюю в лікарні. 

Ми в своєму домі живемо. Я виходила вранці на роботу - і прилетіла ракета. Ми на той час ще не зрозуміли, що війна. Поїхали на роботу, а тоді вже дівчата на роботі розповіли.

Все дуже страшно. Зрозуміло, що і за дітей хвилювалися, і за батьків, тому що всі - в різних містах. Ми нікуди не виїжджали. У нас донька в Харкові - то вони до нас приїжджали з дітьми.

Шокують бойові дії - гинуть наші хлопці. І по сусідніх населених пунктах наших луплять кожен день. Дуже сумно, дуже гірко.

У нас всі родичі в Україні, ми всі однієї думки, однаково настроєні.