Бобаль Михайло, 8 клас
Голубинська гімназія Полянської сільської ради Мукачівського району
Вчитель, що надихнув на написання есе: Безик Жанна Василівна

Моя Україна майбутнього

Моя непохитна, країно моя, звертаюсь до Тебе я щиро
Я знаю, болить, пече і кровить серце Твоє невпинно.
Та вір, Україно, ворог впаде, Бог зітре Твої рани,
І прийде Весна, Перемога буде…і здійсняться всі наші мрії і плани…

Напевно, зараз писати про майбутнє України дуже важко. Адже нестерпна біль пронизує душу і серце, бо у найкращій країні світу ллється невинна кров.

Україна! Одне тільки звучання цього слова приносить бадьорість та впевненість в світлому майбутньому моєї неньки, моєї Батьківщини. Зелені ліси, багаті урожайні поля, широкі лани, степи, мінеральні джерела, сині високі Карпати-ось що таке моя Україна. Хіба може така земля бути знищеною, хіба може вона не мати майбутнього? Однозначно-НІ. Тому з вірою в Перемогу ми молимо Бога по неї та про наших хлопців-козаків, які захищають нашу рідну землю.

Так, я-українець. Я з гордістю вимовляю ці слова. Мені подобається розмовляти українською мовою, одягати українське вбрання, зокрема, вишиту мамою вишиванку, співати українські пісні та насолоджуватись синім небом та яскравим сонцем, що нагадують наш жовто-блакитний прапор.

Я-українець, і нам зараз нелегко. Ми здригаємось від страшних новин про війну, про загибелі мирних жителів у різних містах України, ми закриваємо вуха від сирен, боляче, коли зриваємось від уроків і втікаємо в сховище. Та я дуже чітко бачу той час, коли Україна переможе, коли закінчиться війна. І впевнений, що цей час близько.

І хоча сьогодні у нашій країні неспокійно, я знаю, і ми це бачимо, що є люди, готові покласти свої волю, свободу та навіть життя за те, щоб я і мої товариші мали змогу жити спокійно і насолоджуватися всіма його прекрасними моментами. А скільки вже загинуло! Коли я про це думаю, то ніяк не можу уявити собі ті відчуття, які є у дитини, батько якої не повернувся з війни. Я з великим болем згадую, як ми всім селом, всією школо проводжали в останню дорогу наших хлопців-односельчан, які віддали своє життя за нас, за нашу Україну. Тому ми не маємо права не цінувати те, що нам дає Бог, і не маємо права не думати про майбутнє своєї Батьківщини. Адже самі ці хлопці загинули саме за наше життя. Майбутнє життя. Тому я хочу заплющити очі і, поринувши думками у своє майбутнє, побачити там не тільки себе, такого хорошого, красивого, успішного, щасливого, а побачити себе у своїй країні. Країні багатій, красивій, із недоторканною природою, людьми здоровими, щасливими, радісними, безтурботними. Я бачу величезні лани з дозріваючим пшеничним колоссям, зелені Карпатські ліси, що височіють своїми смереками, повноводні та чисті річки, що несуть життєдайну вологу у різні частини світу.

Адже уже зараз наша країна показала, що Її цінують та поважають не тільки у Європі, а й в усьому світі. Отже, в майбутньому вона стане Великою державою. Державою, де ми зможемо вільно жити, працювати, розвиватись, вчитись, створювати сім'ї, а, головне, гордо відчувати себе Людиною.

Я обов'язково докладу всі зусилля, щоб моя Батьківщина посіла гідне місце серед інших європейських країн за розвитком в різних галузях.

Так, зараз я ще навчаюся в школі, але дуже люблю вчитись, багато читаю, додатково працюю над собою, бо розумію, що талановита молодь – це надія будь-якої країни. Молоді люди розуміють, що їх майбутні сім’ї гідні кращого життя, але для цього потрібно працювати. Я поки що не знаю, ким я стану у майбутньому, але я точно впевнений, що будь -яку справу, яку я буду робити, буду з гідністю виконувати для своєї України.

Адже ми живемо в ХХІ сторіччі. Це час новітніх технологій та можливостей, час, коли людина має можливість здійснювати великі справи та відкриття. Так, знову ж таки повторюємо, війна увірвалась в наше життя, в наші мрії. На жаль…Але Україна встане з руїн, встане з попелу, як птах Фенікс воскресне з попелу і піднесеться високо , так високо, що своїми крилами здобутків стане могутньою та неперевершеною Країною. І засяє сонце Перемоги, і замайорить прапор великих справ. А ми, молоді та перспективні, будемо робити все, щоб Вона міцно стояла на своїх ногах допоки світ світом.