На початку війни я в Сєвєродонецьку був. Із балкона бачив, як розривалися снаряди на околиці міста. Бачив, як літак здійснював стрілянину, і озброєних людей.

Із балкона бачив, як розривалися снаряди на околиці міста

Коли були активні бойові дії – це відчувалося в тому ж відключенні електрики, елементарній відсутності можливості піти в банкомат зняти гроші.

Найбільше мені запам’яталося, як наступного дня після звільнення Сєвєродонецька я виїхав за місто у справах і побачив уже українських військових. Тоді я зрозумів, що війна для мене не те, щоб закінчилася, але місто звільнене. Це були сильні враження для мене.

Не те, щоб я хотів забути все, що відбувалося, я, навпаки, хотів би про це розповісти. Коли місто окупували, одразу закінчилися сигарети, продукти, електрика. Про це я буду розповідати людям, ділитися цим враженням. Забути я не хочу нічого, тому що людина – розумна істота, індивід і має пам’ятати всі факти, робити висновки.