Сільський староста Студенок на Харківщині піклувався про жителів села. Доки міг, привозив гуманітарну допомогу. Коли стало вкрай небезпечно, домовився з волонтерами, щоб людей безкоштовно вивезли на Дніпропетровщину

Ми жили в селі Студенок Ізюмського району. У перші дні березня коло нас на трасі страшні бої точилися. Зараз наше село - в окупації. Діти з маленькими онуками виїхали ще на початку війни, а я ще вдома залишалась.

Поряд з нашим селом ліси соснові. Коли там від вибухів усе горіло, не можливо було дихати. Сільський староста нам всім сказав евакуюватись. Він домовився з волонтерами і нас вивезли безкоштовно в Дніпро. Нам надали кімнати в гуртожитку, ми за них платимо.

У нас непогані умови, але хочеться додому. Дуже страшно покинути рідну домівку з однією торбинкою речей і не знати, що буде далі. У мене корова була, кури, собака. Боляче було, але я їх всіх відпустила, і вони побігли хто куди міг.

На початку війни наш староста гуманітарку привозив. Коли почалися бої, перестали допомогу возити. Пошта не працювала, тож пенсію ми не могли отримати. Я коли виїхала, відкрила картку банківську і отримую пенсію тепер на картку. А брат з дружиною залишились в окупації, то вони не мають змоги пенсію отримати. В них зараз вода є, а їжі немає - запаси закінчилися. Важко людям.