Мені 32 роки, я з Краматорська. Ми виїхали звідти. Вся ця ситуація не дуже гарна, і досі шокує кожен день.

24 лютого був тривожний ранок. Не знаю навіть, що і шокувало найбільше.

З продуктами у нас не було такого аж критичного дефіциту. Світло по графіку вимикали, газ ще у нас був, продукти і ліки були. Просто в перші дні був ажіотаж. А далі вже трошки легше.

Коли дитині стало зовсім тяжко це переносити, вирішили виїхати. Тварин не забирали, за ними там сусіди доглядали.

Ми їхали своєю машиною, труднощів не було. Зупинились у Дніпрі, тому що недалеко від дому. Психіка, звичайно, була порушена, але вже часу багато пройшло, то вже трішки легше.

Майбутнє уявляю дуже гарним. Сподіваємося, що війна скоро закінчиться і все буде добре.