Я жила в Бахмуті. Обстріли там були страшні. Я з донькою і онуком сиділа в підвалі,  бо нас бомбили щоночі. Я чекала, що все скоро закінчиться, але з дому виїжджати не хотілось. Коли мій дім розбомбили, я виїхала з міста на власній автівці. З собою забрала котів та собак. Їхала в нікуди. 

Зараз я з родиною живу в Кам’янському. Сподіваюсь лише на мир, хоча повертатись мені нікуди. Все, що у мене було, залишилось у Бахмуті. Дуже хочеться додому.