Людмила Станіславівна у мирний час займалася теплицями, вирощувала овочі та жила у достатку. Війна почалася зненацька, і ніхто не міг у це повірити. Дах будинку побило уламками під час обстрілів, довелося сидіти у погребі. Діти та онуки далеко. До життя ніякого інтересу немає. Хочеться, щоб змінилося все на краще.