Кожокар Дарія, 1 курс, Вище художнє професійно-технічне училище №5 м. Вінниця

Вчитель, що надихнув на написання есе - Цопа Світлана Григорівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Ви читаєте ці рядки і, можливо, думаєте, що війна - це лише статистика, новини чи цифри в заголовках. 1000 днів - це не просто термін. Це відрізок часу, який змінив мене, моїх близьких, мою країну. Війна змінила все: торкнулася кожної родини, кожного будинку, кожного серця.

І я хочу поділитися своїми роздумами з вами.

Чи пам'ятаєте ви той день, коли війна стала нашою реальністю? Для мене це був момент, коли все, що здавалося непорушним, раптово розбилося. Страх, тривога і постійна невизначеність стали моїми супутниками. Ми вчилися жити з тривогою, страхом за рідних і невідомістю, що буде далі. Та, незважаючи на всі труднощі, ми не здалися, не покорилися, не зневірились.

Війна показала, що головне - це підтримка і єдність, що, на перший погляд, найменша допомога є важливою. 

Кожен із нас проходить свій шлях у цій війні. І це не тільки зовнішня боротьба, а також внутрішня битва: надія - проти зневіри, сила - проти слабкості, віра - проти розпачу. За ці 1000 днів війни я навчилася цінувати кожну мить, вірити і сподіватись на краще. 

Коли починаєш звикати до війни, це лякає найбільше. Ми почали приймати за норму те, що не мало б стати частиною нашого життя: вибухи, тривоги, втрати.

Але, разом з тим, кожен день, коли ми виживаємо, коли підтримуємо одне одного, коли допомагаємо тим, хто в скруті -  це наша перемога. 

Пам'ятаймо, що для військових кожен день на передовій - це ціна вартістю у життя, яку вони платять, захищаючи нашу землю, наші родини, міста і села.

Тому важливо розуміти, що кожен з нас має робити посильний внесок у наближення перемоги: може стати волонтером, допомогти речами, теплим одягом, медикаментами, технікою, зібрати кошти для армії, купити дрони, тепловізори або іншу необхідну техніку. Це все здається маленьким внеском, але такі дії творять велику справу.

Я зрозуміла, що «сидіти, склавши руки» - це не варіант. Тому також долучилася до допомоги під час війни. 

Насамперед, вирішила робити те, що мені під силу. Допомагаю у  волонтерському центрі, долучаюсь до збору коштів для армії, разом з іншими небайдужими людьми організовуємо благодійні ярмарки, на яких продаємо домашню випічку. Також  беру участь у благодійних концертах, граю на музичних інструментах, підіймаючи настрій людям.

Зібрані кошти донатимо на безпілотники для наших захисників. Це мій шлях впродовж 1000 днів війни.

Ми не розпочинали цю війну, але ми можемо обрати, як з гідністю через неї пройти. Ця війна ще не закінчилася, але я точно знаю: світло переможе! І пророчими стануть слова М. Рильського: 

… Чи совам зборкати орла?

Чи правду кривді подолати?

Ні! Сили на землі нема

І сили на землі не буде,

Щоб потягти нас до ярма,

Щоб потоптати наші груди…

 І коли настане мир, це буде наша спільна Перемога - ваша і моя. 

Тож пам'ятаймо, що кожен день - це нова можливість. 1000 днів війни - це не просто цифра, це шлях, яким ми всі йдемо до Перемоги. І кожен наш крок важливий!