Коли почалася війна, жительці Києва Тамарі Кошарній захотілося, як вона каже «хоч руки підставити» – чимось допомогти, щоб наблизити перемогу. Тому вона долучилася до волонтерської групи, яка плете сітки для воїнів ВСУ. 

Тамара каже, що відчуває свою причетність до великої справи, коли наші воїни щиро дякують за отримані сітки. Вона ходить до волонтерського осередку кілька разів на тиждень тому, що прагне того, щоб війна закінчилася якомога  скоріше: «Щоб можна було вільно дихати, спокійно спати, мріяти».