Я жила в Лисичанську. Після початку війни у місті не стало води. Було дуже важко. Магазини закривались, продукти закінчувались. Аптеки також працювали не всі. Я з мамою залишалась вдома. Обстріли були дуже близько. Коли снаряд влучив у будинок навпроти, мою маму підняло на кріслі, посипались вікна.

Мій син – військовий. На той момент його вже не було в місті. Він мені сказав, щоб я виїжджала, бо невідомо, що буде далі. 

Важко було починати все з нуля у моєму віці, але життя одне і треба уберегти себе. Зараз я з мамою живу в Новомосковську, працюю медсестрою у поліклініці. Чекаю тільки миру, бо люди гинуть ні за що.